Немного примазалась к подготовке одной чудесной книги стихов, посвященных нынешней войне - обложкой стала одна из моих первых работ еще с 2014-го с украинскими военными. Вызвавшая в то время немало попоболи у определенных категорий людей. Которые и не подозревали, что это еще листочки...
Примазалась случайно - с легкой руки редактора. Которая сама пишет стихи (ее книжка лежит рядышком).
В самой книге собрано ни много ни мало стихи аж 47 авторов: бойцов, волонтеров, переселенцев, обычных людей. Одни стихи на украинском, другие - на русском. + немного иллюстраций других художников (вот эти годные портреты на фото). А на второй части обложки - фото бойцов 51 бригады авторства знакомого военкора, фотографа Саши Клименко (чей альбом военных фотографий с автографом автора не так давно пополнил мою библиотеку).



Из сборника:
Автор - Вадим Барченко

Напиши про війну! І колись, через прірву століть,
Хтось згадає її, прочитавши написані вірші...
Лихо з часом іде, та примара ще довго стоїть
Над могилами тих, хто з війни так ніколи й не вийшов...

Напиши про війну! Та про біль ще таких молодих,
Що кричали «Живіть!!!», закриваючи друзів від смерті…
Про людей, що пішли захищати свій край від чужих…
Про людей, що пішли… Залишившись рядком на конверті…

Напиши про сльозу, що блищала в холодних очах,
Після звістки про смерть ще одного полеглого брата…
Напиши про таких, хто виносив живих на плечах,
Хто навчився за день не боятись за правду вмирати…

Напиши про бої, про їдкий, надокучливий дим,
Що вїдався в чоло, відміряючи прожиті миті…
Задля пам'яті тих, хто у вічність пішов молодим,
Хто помер за добро, ставши променем сонця в зеніті…

Хто за правду стояв, не благаючи смерть зачекать,
Хто не йшов ні на крок від кордону, що мусив тримати…
Хто хвилиною жив, намагаючись далі не знать,
Пам'ятав лиш одне: там, позаду – зажурена мати...

Напиши про війну, про десятки та сотні смертей,
Про бійців, що пішли, залишивши лиш розпач та тугу...
Про полеглих батьків, про поринувших в вирій дітей,
Що поклавши життя, не здалися, не зрадили друга…

Ти не слухай порад… Не для того ти пишеш вірші…
Як би там не було, а про це всі повинні почути…
Головне – це слова, що виходять з твоєї душі…
Напиши про війну… Це ніхто не повинен забути…