02.10.2010 в 17:37
Пишет ahotora:про бойан, сэндай и козаков
Название: Как козаки...
Автор: ahotora
Пейринг:синекрасные, Саскэ, три забугорных кума и лучшие люди Датэ-гун
Рейтинг: чистой воды проституирование святых идей
Аццкий кроссовер!
Является сиквелом "Кума из-за бугра" и прочего хохлогона от [Natsuno Tori] и F-fantazy
С глубоким уважением к Капкому и студии "Киевнаучфильм"
ще не вмерла Україна...Одного разу Козаки, що сиділи на Дніпровській чудо-кручі, отримали листа.
Ні, листи останнім часом, особливо після того, як Здоровило обзавівсь поза бугром кумом, приходили на Дніпровську кручу регулярно, Козаки їх навіть читали – коли кум, звичайно, не починав туляти свої забугорні карлючки, а писав нормальною українською мовою… Але цей лист був надзвичайним.
По-перше, це було запрошення на весілля кумового вихованця – юнака палкого та пристрасного в сечі, але дуже мало пристосованого до мирного життя, а по-друге, кум зі своєю забугорною чемністю повідомляв, що весілля весіллям, але солі може не бути, бо шляхи блокували, а люб’язний сусіда, що кличе себе Перуном, на щось образився і сіллю теж ділитися не хоче.
«Буде вам сіль, куме», – написали Козаки у відповідь, спіймали горобця, що зухвало обкльовував їх соняшник на городі, та наказали йому летіти прямісінько до Каї, нікуди не звертаючи. Горобець почухав лапкою потилицю, витребував собі ще соняшникового насіння на прокорм, зібрав десяток-другий друзів, щоб не нудно було у дорозі, та й рушив собі. А Козаки поїхали до чумаків по сіль.
Не всякий птах долетить до середини Дніпра, а великий він настільки, що дістатися ним можна будь-куди. Ну, а куди не можна дістатися великим Дніпром, можна дістатися Чорним морем. Тож сіли Козаки із сіллю в чайку, підняли вітрила, перехрестились на Перунове ідолище на рідній кручі, та й попливли собі до Каї.
А тем временем в Каи разыгрывалась трагедия.
– Не буду! – вопил Юкимура и выворачивался из рук Саскэ, пытавшегося обрядить его в белое свадебное кимоно. – У него капюшон, как у Токугавы, не хочу я такое!
– Данна! – пытался уговорить его верный синоби, на всякий случай уже мысленно прикидывая, как лучше провести захват. – Зато оно белое, а вас в лимитед эдишн как раз белым покрасили.
– Вот пусть Масамунэ-доно и надевает! – упорствовал Юкимура. – Он тоже по лимитед эдишн в белом!
Молодого Тигра несло. Утренний триумфальный въезд Дракона в Ивамидзудэру в горошковом хаори лишил Санаду покоя. Собственные пламенеющие порты казались ему жалкими. В конце концов, может человек хоть на собственной свадьбе выглядеть прилично?!
– Хорошо-хорошо, данна, – примирительно выставил вперед ладони Саскэ, уже просчитавший операцию по захвату хозяина и счевший ее слишком энергозатратной. – И что вы тогда предлагаете?
– Вот! – Молодой Тигр полез куда-то в сундук и вынырнул из его недр с парой рогов в руке. – Вот! Я хочу это… и тигриную шкуру, как у Ояката-сама!
– Бггг…гхм!
– Ты что-то хочешь сказать, Саскэ?
– Нет-нет-нет, данна, совсем ничего, – синоби призвал на помощь самые сильные дзюцу и вернул-таки лицо в нормальное состояние.
В это время со стороны ворот послышался шум.
Рядом с чумацкими волами, гружеными солью и украшенными веночками с разноцветными лентами, стояли три забугорных кума. Напротив них торчала развеселая четверка из Датэ-гун.
Это была судьба.
URL записиНазвание: Как козаки...
Автор: ahotora
Пейринг:синекрасные, Саскэ, три забугорных кума и лучшие люди Датэ-гун
Рейтинг: чистой воды проституирование святых идей
Аццкий кроссовер!
Является сиквелом "Кума из-за бугра" и прочего хохлогона от [Natsuno Tori] и F-fantazy
С глубоким уважением к Капкому и студии "Киевнаучфильм"
ще не вмерла Україна...Одного разу Козаки, що сиділи на Дніпровській чудо-кручі, отримали листа.
Ні, листи останнім часом, особливо після того, як Здоровило обзавівсь поза бугром кумом, приходили на Дніпровську кручу регулярно, Козаки їх навіть читали – коли кум, звичайно, не починав туляти свої забугорні карлючки, а писав нормальною українською мовою… Але цей лист був надзвичайним.
По-перше, це було запрошення на весілля кумового вихованця – юнака палкого та пристрасного в сечі, але дуже мало пристосованого до мирного життя, а по-друге, кум зі своєю забугорною чемністю повідомляв, що весілля весіллям, але солі може не бути, бо шляхи блокували, а люб’язний сусіда, що кличе себе Перуном, на щось образився і сіллю теж ділитися не хоче.
«Буде вам сіль, куме», – написали Козаки у відповідь, спіймали горобця, що зухвало обкльовував їх соняшник на городі, та наказали йому летіти прямісінько до Каї, нікуди не звертаючи. Горобець почухав лапкою потилицю, витребував собі ще соняшникового насіння на прокорм, зібрав десяток-другий друзів, щоб не нудно було у дорозі, та й рушив собі. А Козаки поїхали до чумаків по сіль.
Не всякий птах долетить до середини Дніпра, а великий він настільки, що дістатися ним можна будь-куди. Ну, а куди не можна дістатися великим Дніпром, можна дістатися Чорним морем. Тож сіли Козаки із сіллю в чайку, підняли вітрила, перехрестились на Перунове ідолище на рідній кручі, та й попливли собі до Каї.
А тем временем в Каи разыгрывалась трагедия.
– Не буду! – вопил Юкимура и выворачивался из рук Саскэ, пытавшегося обрядить его в белое свадебное кимоно. – У него капюшон, как у Токугавы, не хочу я такое!
– Данна! – пытался уговорить его верный синоби, на всякий случай уже мысленно прикидывая, как лучше провести захват. – Зато оно белое, а вас в лимитед эдишн как раз белым покрасили.
– Вот пусть Масамунэ-доно и надевает! – упорствовал Юкимура. – Он тоже по лимитед эдишн в белом!
Молодого Тигра несло. Утренний триумфальный въезд Дракона в Ивамидзудэру в горошковом хаори лишил Санаду покоя. Собственные пламенеющие порты казались ему жалкими. В конце концов, может человек хоть на собственной свадьбе выглядеть прилично?!
– Хорошо-хорошо, данна, – примирительно выставил вперед ладони Саскэ, уже просчитавший операцию по захвату хозяина и счевший ее слишком энергозатратной. – И что вы тогда предлагаете?
– Вот! – Молодой Тигр полез куда-то в сундук и вынырнул из его недр с парой рогов в руке. – Вот! Я хочу это… и тигриную шкуру, как у Ояката-сама!
– Бггг…гхм!
– Ты что-то хочешь сказать, Саскэ?
– Нет-нет-нет, данна, совсем ничего, – синоби призвал на помощь самые сильные дзюцу и вернул-таки лицо в нормальное состояние.
В это время со стороны ворот послышался шум.
Рядом с чумацкими волами, гружеными солью и украшенными веночками с разноцветными лентами, стояли три забугорных кума. Напротив них торчала развеселая четверка из Датэ-гун.
Это была судьба.